Рядки поезії

Чернігів у рядках Павла Тичини



Павло Тичина | Фото: Всеукраїнська школа онлайн

Чернігів у поезії Тичини — це не просто місто. Це простір дзвонів, світла, храмових бань і духовної музики. Майбутній поет навчався в духовному училищі при Троїцькому монастирі, співав у хорі. Саме тут сформувалося його відчуття звуку як сакрального явища.

Одним із наскрізних в його творчості образів є передзвін. У поезії «Арфами, арфами…» Тичина пише:

Арфами, арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї…
Катерининська церква весною, м. Чернігів | Фото: Чернігівська міська рада

У цих рядках легко впізнати чернігівський простір через весняні сади довкола монастирів і храмів, де звук дзвонів розливається над зеленими пагорбами. Для Тичини місто пов’язане із музикальністю довкілля: воно не мовчить, а «озивається».

Храми відіграють особливу роль у «географії» поета.

Чернігів — місто давніх святинь, серед яких Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори, а також Троїцький монастир. У збірці «Сонячні кларнети» з’являються образи світла, куполів, небесної висоти. В одному з віршів Тичина говорить про «золотий гомін» — і це не лише метафора революційного піднесення, а й асоціація із церковним передзвоном, який наповнює стародавнє місто.

Чернігів у цій поезії — вертикальний. Це місто, що тягнеться вгору, до бань і хрестів. У рядках:

Стою я на кручі — 
І слухаю дзвін…1

йдеться про поєднання висоти та звуку. Чернігівські вали над Десною, Антонієві печери, монастирські дзвіниці — усе це формує відчуття піднесеності простору. Тичина пише про стан слухання, а не лише споглядання міста.

р. Десна на Чернігівщині | Фото: photographers

Ріка Десна теж присутня в його образному мисленні — як спокійна течія часу. У багатьох ранніх текстах звучить мотив води, що віддзеркалює небо. Це перегукується з краєвидами Чернігова, де з високих пагорбів відкривається широка панорама на заплави.

Згодом у творчості поета з’являються інші інтонації, але чернігівський період залишає відбиток світлості й музичності. Його місто — не урбаністичне, не галасливе. Воно камерне, духовне, сповнене внутрішнього звучання.

Сьогодні Чернігів приваблює туристів своєю давньою архітектурою, зеленими схилами й атмосферою тиші. Прогулюючись Болдиними горами чи заходячи до Троїцького монастиря, можна відчути те саме поєднання простору й звуку, яке Тичина передав у поезії.

Його вірші не просто згадують місто — вони створюють його акустичний портрет. Чернігів у рядках Павла Тичини — це місто дзвонів, сонця і духовної висоти, яке й до сьогодні зберігає свою музичну тишу.

  1. Образ, який неодноразово варіюється в його ліриці ↩︎

Анна Пояркова

Дизайнерка, верстальниця, журналістка. Я працюю над версткою журналу "Топос", аби дане медіа мало фізичну версію друкованого видання з унікальною графікою та змістовними матеріалами. Для онлайн-версії видання я пишу матеріали дотичні туристичної тематики, аби сферу туризму якомога яскравіше розкрити крізь працю українських діячів, творчість яких базувалася на красі нашої Батьківщини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *