Як вулиця Панаса Саксаганського стала «Українським Парнасом»

Деякі локації приховують у собі довгу історію, яку не завжди легко розпізнати, без додаткових знань. Не стала винятком і київська вулиця Панаса Саксаганського. Особливою її робить те, що саме тут на початку XX століття поруч оселилися родини Михайла Старицького, Миколи Лисенка та Лесі Українки. Із 1912 року неподалік також мешкав Панас Саксаганський. Прикметно, що Іван Франко теж зупинявся на Саксаганського під час своїх поїздок до Києва.

Атмосфера «Українського Парнасу»

Цікаво, як одна вулиця за певних обставин і в конкретний час стала місцем концентрації української інтелігенції. Ця частина Києва тоді активно розбудовувалась, але вважалася престижною і водночас доступною для проживання. А близькість до театру «Соловцова» (нині — театр імені Івана Франка) та інших культурних осередків робила її «магнітом» для творчої еліти.

Живучи по сусідству, митці ходили одне до одного в гості, влаштовували спільні чаювання, обговорювали тогочасні новини та займалися творчістю. Ця вулиця стала осередком українського духу, через що й отримала назву «Український Парнас».

Сьогодні таким чином ще називають Музей видатних діячів української культури — комплекс меморіальних будинків, де мешкали ці діячі. Цей об’єднаний простір на вул. Саксаганського, 93-97 дає змогу відтворити цілісний маршрут і відчути автентичну атмосферу того часу.

У помешканні Михайла Старицького

Розпочати маршрут можна з меморіального будинку Михайла Старицького (вул. Саксаганського, 93). Саме тут збиралися актори, обговорювали історичні романи та репетирували такі п’єси, як «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Експозиція музею показує побут родини кінця XIX — початку XX століття. Серед експонатів представлені особисті речі драматурга, його робочий стіл та архівні фотографії. Окремий розділ виставки присвячений творчому шляху нащадків Старицького, які продовжили справу корифея українського театру.

Музичний побут родини Лисенків

Після цього варто зазирнути до меморіального будинку Миколи Лисенка, де його родина винаймала другий поверх. У цьому помешканні композитор створював такі опери, як «Тарас Бульба», «Енеїда» та «Ноктюрн». У будівлі навіть збереглися автентичний паркет, ліпнина й кахельні грубки. Це допомагає краще уявити побут Лисенка. Прогулюючись десятьма залами музею, відвідувачі можуть ознайомитися з речами й матеріалами, які всебічно розкривають життя митця.

Творчий простір Лесі Українки

На завершення слід завітати до будинку Лесі Українки (вул. Саксаганського, 97). У цій квартирі поетка періодично мешкала та працювала у 1890–1910 роках. Експозиція музею займає два поверхи. У семи залах представлені родинні речі: від вишивок Олени Пчілки до рукописів самої Лесі.

Читайте також: Крим у поезії Лесі Українки

Перший поверх відтворює тогочасний побут родини Косачів, а другий присвячений творчості поетки. Попри хворобу, вона вела активне листування і працювала над текстами, які стали важливими для розвитку української літератури.

Спадщина Івана Франка

У стінах цього будинку також діє експозиція «Іван Франко і Київ», яка доповнює розповідь про зв’язки видатних митців того часу. Івана Франка пов’язували з родиною Косачів, Миколою Лисенком і Михайлом Старицьким не лише дружні стосунки, а й спільна громадська діяльність, спрямована на культурне та політичне відродження нації.

Доля будинку Саксаганського

Історична пам’ять в архітектурі

Попри руйнування, завдані війною цим стінам, вони залишаються цінним свідченням нашої історії. Тож, коли наступного разу прогулюватиметеся вулицею Саксаганського, зупиніться і придивіться до фасадів. Вони є частиною історичної та архітектурної спадщини, яка зберегла дух українського модерну, на тлі якого розгорталося культурне відродження. Кожен будинок — складова цілісного маршруту, що дозволяє відтворити атмосферу минулих часів: від музичних вечорів у Лисенка до напружених дискусій у Старицького.