Заклади Києва: стопами Лесі Українки
Леся Українка в «Пузатій хаті»? Складно уявити. А чи задумувалися ви куди б ходила легендарна поетеса на перекус, якби жила в 2026 році? У наш час вона вважалася би києвською елітою принаймні через те, що жила в самісінькому центрі міста — на вулиці Саксаганського, ходила тими ж кварталами, бачила той самий ритм великого міста й так само, як кожна людина, мала свої щоденні звички, пов’язані з їжею, прогулянками та атмосферою довкола.
Дана вулиця не менш популярна ніж Рейтарська, яка стала певним символом сучасного молодіжного життя киян.
Леся Українка народилася у великій родині Волинської губернії, тому сміливо можна бути впевненим, що великі родинні застілля були неодмінною частиною її життя.
До того ж, поетеса мала заможню родину: дворянина батька Петра Косача та відому публіцистку мати Олену Пчілку, тому їх сніданки відзначалися великим вибором молочки, хлібобулочних виробів та всього, що можна було знайти на власній фермі, наприклад яєць. Тож якщо у вас виникне ідея провести день як жінка, що увійшла в трійку найвидатніших українців, наряду з Тарасом Шевченко та Богданом Хмельницьким, то починайте свій шлях зранку з ресторанного закладу, вздовж вулиці Саксаганського, який пропонує окреме меню сніданків. Із найчастіше запропонованих страв можна обрати омлет або яєчню з вкрапленням зелені на доданок, яку проживаючи на Волині дівчина могла зірвати на власному городі, млинці або сирники, запиваючи келихом молока або горнятком чаю із закарпатських трав.
Неодмінно для обіду муза нашої прогулянки обрала би заклад із традиційною українською кухнею. Їх у центрі міста найбільше, адже туристи в першу чергу приїжджають спробувати місцеву культуру, тому центральні місця Києва заповнені ресторанами національної кухні. З них заклади й відомих українських рестораторів, які власноруч готують їжу для вельможних представників всесвітніх культур та організацій.
Чим же відвечеряти, аби відчути себе Лесею Українкою? Отут багато варіантів. Ми можемо припустити, що заклади американського фаст-фуду не ввійшли би в список вподобань поетеси тому, що в роки життя письменниці влада Російської імперії всіма способами налаштовувала населення проти країн заходу, тому зацікавленність в кухні Північної Америки навряд виринула у свідомості жінки, як і у всіх місцевих жителів підросійської України 19-20 століть. Але, ми знаємо що поетеса вивчала французьку мову та писала нею свій памфлет «Голос однієї російської ув’язненої» (La voix d’une prisonnière russe) в 1896 році, саме тому вона впевнено завітала би до ресторацій французької кухні та скуштувала би буйабес або цибулевий суп, закусила би їх бургундськими равликами, а на десерт замовила би класичний тирамісу. А щоб підкреслити витонченість вечері та атмосфери Парижу, обрала би для себе келих Шардоне 1885 року, адже саме цього року у Львові вийшли перші переклади, підписані псевдонімом Леся Українка. Тому неможливо не відзначити значимість цього року.
Проте ми не можемо забути, що впродовж 10 років з 1903 р. жінка жила в Грузії, тож аби відчути смак Тбілісі, Кутаїсі, Хоні, Телаві та Сурамі завітала би до закладу грузинської кухні з найкращими хінкалі, хачапурі та справжнім грузинським вином, яке ж частиною стародавньої традиції виноробства вже понад 8 тисяч років. Сапераві не було би банальщиною, а стало би незамінним напоєм.
То що, цей шлях нагадує вам себе? То виявляється, що весь цей час ви розділяли смаки разом із легендарною Лесею Українкою!
Читайте також: Ялта очима Лесі Українки
