Співоча душа Буковини: маршрут Чернівцями Назарія Яремчука

Він був феноменом, першою справжньою поп-зіркою української сцени — хоча сам, мабуть, лише б ніяково усміхнувся на такі гучні слова, сховавши погляд через свою скромність. Назарій Яремчук повернув українській пісні її природну європейську елегантність. Він узяв глибинний, закорінений у карпатській традиції мелос і сміливо вплів його у візерунок тогочасної естради. Його оксамитовий тенор, фірмова відкрита посмішка та шляхетна манера виконання миттєво підкорювали слухачів, а пісні «Смерічки» линули чи не з кожного відчиненого вікна, наповнюючи вулиці особливим настроєм.

Яремчук мав безліч можливостей переїхати до столиці, збирати ще більші зали та користуватися привілеями номенклатурної еліти. Але до останнього подиху він залишався вірним Чернівцям. Саме тут, серед витонченої архітектури, у тіні старих лип колишньої австро-угорської провінції, він прожив свої найсвітліші роки, зустрів справжнє визнання, велике кохання та друзів, які залишалися поруч до кінця.

Ми зібрали для вас пішохідний маршрут знаковими точками Чернівців, де й досі, здається, лунає його голос.

А щоб ця прогулянка стала ще атмосфернішою, ми підібрали до цієї прогулянки музичний супровід. Вмикайте плейлист від Топосу, вдягайте навушники та дозвольте Назарію Яремчуку стати вашим незримим супутником.

📍 Локація 1: Чернівецька обласна філармонія (вул. Філармонії, 10)

Наша подорож починається на площі Філармонії, перед величною триповерховою будівлею XIX століття. Її строгий, прикрашений пілястрами фасад пам’ятає тріумфи Енріко Карузо та Соломії Крушельницької. Але для української музики 1970-х років ці стіни стали колискою нової хвилі — своєрідною «фабрикою зірок» задовго до появи самого терміну.

Саме сюди у 1973 році з провінційної Вижниці офіційно переїздить вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка», дітище композитора Левка Дутківського. Доти вони були лише неймовірно талановитими самодіяльними артистами. Для Назарія Яремчука та його побратима по сцені Василя Зінкевича ці двері стали стали початком нового етапу — до всесоюзної слави та міжнародних гастролей.

Монументальний, майже гімнічний твір «Незрівнянний світ краси» ідеально пасує цій миті. Широкий, розлогий, наче орлиний політ, заспів Назарія резонує з акустикою цієї площі. Слухаючи його тут, фізично відчуваєш той грандіозний зліт молодого артиста, який щойно усвідомив свою силу.

📍 Локація 2: будівля Чернівецької телестудії (Театральна площа, 5/4)

Неспішним кроком переходимо на Театральну площу — розкішний сецесійний майдан, що дихає віденським шармом. Наш погляд зупиняється на колишньому будинку Буковинського ощадного банку з його витонченим майоліковим панно (сьогодні тут розташована студія Суспільного мовлення).

Разом із солістами «Смерічки» Назарій Яремчук вдихнув у цю пісню те саме динамічне, вибухове й неймовірно модне неймовірно сучасне життя життя, яке ми знаємо сьогодні. Дивлячись на ці вікна під пульсуючий ритм «Водограю», легко уявити тих молодих, сміливих хлопців та дівчат у модернізованих карпатських строях. Вони ще не знали, що пишуть історію.

📍 Локація 3: головна брама Чернівецького національного університету (вул. Коцюбинського, 2)

Маршрут веде нас до архітектурного дива — колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Цей грандіозний комплекс із випаленої теракотової цегли, де переплелися візантійські, романські та мавританські мотиви, сьогодні слугує головним корпусом університету.

Є щось глибоко людяне і зворушливе в тому що, що Назарій не одразу кинувся в обійми шоу-бізнесу. У 1970–1975 роках він був звичайним, сумлінним студентом географічного факультету. Попри те, що після перших телеефірів прихильниці вже не давали йому спокою на вулицях, він щодня проходив крізь цю ковану браму. 

Під розлогими деревами університету найкраще звучить лірична «Пісня буде поміж нас». Вона наскрізь просякнута світлом юності, щемом перших почуттів і тією безтурботною студентською порою, коли молодий Назарій, можливо, саме цією алеєю поспішав після лекцій на вечірню репетицію.

📍 Локація 4: музей-садиба Назарія Яремчука (Вижниця, вул. Назарія Яремчука, 45) 

Щоб по-справжньому осягнути витоки таланту Назарія, наш маршрут робить крок за межі Чернівців — просто в обійми Карпатських гір. Ми опиняємося у Вижниці, біля традиційної буковинської хати-садиби, де народився майбутній артист.

Саме тут, у цих рідних дерев’яних стінах, Назарій знаходив свій найглибший спокій. Це був його надійний прихисток від шаленого ритму гастролей, спалахів фотокамер і постійної публічної уваги. Переступаючи цей поріг, він знімав концертну краватку і ставав просто собою — турботливим сином, люблячим батьком, щирим господарем і другом. Тут не було столичного пафосу чи гамору великого міста — натомість було чисте гірське повітря, батьківський сад та шепіт смерек. Великі міста вабили квартирами та кар’єрними можливостями, але Яремчук щоразу повертався на це подвір’я. Його серце було глибоко вкорінене в цю буковинську землю, яка давала йому силу співати.

Дозвольте пісні «Родина» заповнити простір навколо вас. Це знаковий твір пізнього періоду творчості артиста, його справжній духовний маніфест. Вслухайтеся в ці рядки на його рідному подвір’ї — і ви почуєте щиру сповідь про найцінніше: тепло батьківської хати, нерозривний зв’язок із корінням та безумовну любов до тих, хто завжди чекає тебе біля вікна.

📍 Локація 5: Чернівецьке центральне кладовище (центральний цвинтар Чернівців)

Наш шлях завершується на центральній алеї міського некрополя. Тут зникає міська метушня, поступаючись місцем світлому, прозорому суму. Приходить гостре усвідомлення того, як швидко згасають зорі: хвороба забрала Назарія Яремчука влітку 1995 року, коли йому було лише 43.

На його могилі височіє пам’ятник із білого мармуру. До нього не заростає стежка — ані в січневі хуртовини, ані в липневу спеку. Тут завжди лежать квіти від тих, хто під його голос закохувався, мріяв і дорослішав.

Тут, у тиші кладовища, пісня «Гай, зелений гай» набуває містичного, метафоричного виміру. Здається, що він не прощається, а розчиняється у вічності.