Індустріальний Харків у поезії Майка Йогансена

Майк Йогансен був типовим українським інтелігентом 1920-х років. Писав прозу з іронічним підтекстом і часто експериментував із формою та сюжетами. Його поезія вирізнялася урбаністичними мотивами й високою образністю. Навіть той самий Харків, який багато значив у його житті, описував через відчуття:

І от солодким духом цигарки
Пихнув на мене старий робочий;
Наче воно не зима і не Харків,
А степ полинами пливе і лоскоче.

Поет не завжди називав місто прямо, а дозволяв читачеві самому зрозуміти зміст через контекст і деталі. У його ліриці оживають звуки міста, дороги та сам простір:

Вечорами матовий трамвай
По вулиці заметеній гуляє,
Трамвай тремтить, і край
Мосту його глибока темрява ховає
— За мостами, за водами
 заводи!

Як бачимо, автор часто згадує мости та заводи — образи, що уособлюють індустріальну епоху й соціалістичні ідеї: «І так під грою вогнів на обличчі міста просвічує майбутня комуна».

Помітні ці мотиви й в іншому вірші, де Майк Йогансен змальовує урбаністичний пейзаж як поєднання механічної стихії та передчуття особистої трагедії:

У дахів іржавім колоссю
Ника̀є місяць кривавий:
Удосвіта серп укосить
Молоду — зів’ялу отаву.
О, як ще сонце глибоко,
Як виють собаки на місто:
Гей кликом тисяч і тисяч!
Я знаю: загину високо
В повітрі чистім і синім,
— Мене над містом повісять:
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.

Майстерна символічність також простежується у вірші «Сірий ранок пав на місто синє»:

Сірий ранок пав на місто синє,
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.
Вулицею вештавсь той, кого повісять,
І молився — «о Пречиста Сльозо:
— Он сховалась в тумані башта
(Напувала грудьми паровози),
Молоком налився козій місяць
І розтав, розплакався в тумані.
Я їм серце на майдані кинув;
Най і я в твоїм плачі розтану!
І припав лицем на сірий ґанок,
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.

Хоча «башта» та «майдан» постають як поетичні образи, більшість літературознавців пов’язує цей текст із тодішнім Харковом. Імовірно, автор натякає на водонапірну башту біля залізниці, яка подавала воду паровозам. Звідси й метафора «напувала грудьми паровози». А «Майдан» у цьому вірші означає міську площу й може асоціюватися з центральними площами Харкова, як-от Площею Свободи чи Майданом Конституції. Водночас у тексті ці елементи функціонують передусім як складова урбаністичного ландшафту.

Читайте також: Харків крізь поезію Василя Стуса

Харків небезпідставно можна вважати основою для натхнення і творчості Майка Йогансена. Наприклад, у вірші «Верніться!» йде мова про якусь столицю:

Верніться!
Так  голос  пролунав  з  туману,
Мов  птиця,
Схопилось  серце,  руки  опустились  в  давнину,
Трамвай  прорізав  тишу  й  увірвав.
Я  чув,  як  палав  день,  росла  трава
Гей  вище  від  гаїв,  від  гайворонків,  так
Що  її  люто  рвали  і  клювали  птиці.
Та  знову:
Верніться!
Нижче
і  нечутніше,  ніж  далекий гуд
столиці
У  незліченних  тротуарах  вмерло  слово.

Оскільки Харків був столицею УРСР до 24 червня 1934 року, а цей текст було написано в жовтні 1929 року, то неважко здогадатися, про яке саме місто йшлося.

Харків Майка Йогансена — промисловий, прозаїчний, дещо похмурий і сірий. Це гучне місто, сповнене різноманітних звуків, від гавкоту собак до стукоту трамвайних коліс. Тут здіймаються мости, за якими ховаються заводи, куди йдуть робітники.

У сучасному сприйнятті Харків часто асоціюють із чистотою і зеленими зонами, але та індустріальна родзинка нікуди не зникла, а лише дещо змінилася під впливом часу. Модерністська риса й далі проступає крізь сучасний міський ландшафт, приваблюючи і місцевих жителів, і туристів.